Петропавлівський район. Відділ освіти Петропавлівської РДА

 

Енергоносії успішної долі – твої добрі справи

13 лют. 2015
Урок як основна форма навчально-виховного процесу базується на власній методиці вчителя. Його власне світосприймання відіграє важливу роль у формуванні особистості учня, якого він навчає і виховує. «Урок – це дзеркало загальної і педагогічної культури вчителя, мірило його інтелектуального багатства, показник його кругозору, інтуїції», - говорив В.О. Сухомлинський.

   До проекту «Енергоефективні школи»

 

 

Енергоносії успішної долі – твої добрі справи

 

 Урок як основна форма навчально-виховного процесу базується на власній методиці вчителя. Його власне світосприймання відіграє важливу роль у формуванні особистості учня, якого він навчає і виховує. «Урок – це дзеркало загальної і педагогічної культури вчителя, мірило його інтелектуального багатства, показник його кругозору, інтуїції», - говорив В.О. Сухомлинський.

 Уроки Макогон Зінаїди Павлівни – уроки довірливого спілкування, взаєморозуміння і толерантності. Так і має бути, бо література (як навчальний предмет і як вид мистецтва)– це вірний товариш. Темою уроку літератури у 6 класі «Енергоносії успішної долі – твої добрі справи» було розпочато місячник  інтегрованих уроків у рамках проекту «Енергоефективні школи». З курсу «Теплопостачання та теплозбереження» шестикласники знають, що енергоносії  – це сонячна енергія, енергія води, вугілля, торф, нафта, газ. З перших уроків курсу вже дізналися, що потрібно для того , щоб у квартирі чи школі було тЕпло і як зберегти теплО. « А чи замислювалися ви, - запитує Зіна Павлівна,- що є енергоносіями успішної долі людини?».

Без вагань учні відповідали, що доля людини залежить від її справ,  успішна доля – від гарних справ. І на підтвердження зачитали і пояснили прислів’я і приказки: «Хто людям добра бажає , той і собі має», «Добрі діла тихо ходять, а злі, як дзвони дзвонять», «Добро роби, добро й буде» та інші.

До уроку учні приготували вірші, оповідання, власні історії про добрі справи. Виразно прочитала вірш Кониського «Молитва» Голованьова Дар’я, Москаленко Людмила – С. Чернілецького «Забула внучка в баби черевички», Бобул Анастасія охарактеризувала позитивного героя оповідання Оленя Августа, Протасова Діана переказала епізод, який їй найбільше сподобався (оповідання Черкасенка «Павлик»), Сорока Поліна розповіла притчу «Казка про Яян».

Усіх присутніх на відкритому уроці зворушила відверта розповідь Голованьової Даші: «В молодших класах я була неврівноваженою, плаксивою, розсіяною, знервованою. Це дуже хвилювало, засмучувало  мою маму, бо на батьківських зборах теж обговорювали мої негарні вчинки. І я вирішила виправлятися. Спочатку було дуже важко: то «каракулі» нашвидку напишу, то ручку жбурну, то заплачу. А потім потроху-потроху почала себе контролювати. Якщо не виходило, зверталася за допомогою до мами, до вчителів. А ось уже в 6 класі відчуваю, що поведінка моя наближується до норм і правил. Мене починають хвалити за успіхи, нехай незначні, вчителі, все частіше зі мною хочуть спілкуватися однокласники, а головне – маму не засмучую!».

Навперебій діти розповідають про власні добрі справи: допомагаємо по господарству, доглядаємо за тваринами, пораємось на городі з дідусями і бабусями. Але головне не забуваємо: наші знання – це цеглинки нашого Дому життя.

             Дібрана до уроку притча спонукає замислитись.

             «Жив-був будівельник. Все життя він будував, в старості вирішив піти на пенсію.

-          Я вивільняюсь, - сказав він роботодавцю. – Йду на пенсію.

           Начальнику  не хотілося розлучатися з цією людиною і він попросив його:

-          А давай так: зведеш останній будинок й проведемо тебе на пенсію. З гарною премією!

            Виконроб  погодився. Згідно нового проекту йому необхідно було побудувати будинок для маленької сім ї, і почалося: договори, пошуки матеріалів, перевірки…

Будівельник поспішав,  тому що бачив себе вже на пенсії. Щось не дороблював, щось спрощував, купував дешеві матеріали. Він відчував, що виконує не найкращу свою роботу, але оправдовував себе тим, що це  - кінець його кар’єри. По завершенню роботи він покликав роботодавця.

             Той оглянув будинок і сказав:

-          Це твій будинок! Ось візьми ключ і вселяйся. Всі документи вже оформлені. Це тобі подарунок від фірми за багаторічну працю.

          Що відчував виконроб, лише йому було відомо! Він стояв червоний від сорому, а всі аплодували, вітали його з новосіллям і думали, що червоний він  із-за скромності. А він червонів від сорому за власну недбалість. Він усвідомлював, що всі помилки будівництва стали тепер його проблемами. І тепер він має  жити  в тому єдиному домі, який побудував погано…»

           Ми всі – будівельники.  Ми будуємо наше життя так,  як виконроб перед виходом на пенсію. Ми не докладаємо особливих зусиль, вважаючи, що результати конкретного будівництва не дуже важливі. Навіщо  напрягатися? Але потім ми усвідомлюємо, що живемо у домі, який побудували самі для себе. Адже все, що ми робимо сьогодні, має значення! У нашому домі – у власній оселі, у школі, на планеті!

           Уже сьогодні ми будуємо дім, в якому будемо жити завтра!

                                             Ольга Городнянська, директор Хорошівської ЗОШ