1.Педагог нової формації: дослідник, лідер, креативна особистість.Другий рік область працює над науково-педагогічним проектом «Креативна освіта для розвитку інноваційної особистості». Завершено підготовчий етап: створені творчі групи, сформовано «банки інформації», визначено основні показники для системного відстеження, у більшості педагогічних колективів проведено діагностику рівня розвитку творчого потенціалу як учнів, так і педагогів, організовано вивчення та обговорення теоретичних проблем проекту. (показ слайдів №1-8).На другому,організаційно-моделюючому, етапі роботи над проблемою головне завдання педагогічних колективів, методичних служб - створити умови для підвищення творчої активності педагогічних кадрів, особистісного та професійного зростання кожного вчителя. Адже, центральною фігурою у модернізації о світи, у рeфoрмувaнні освітнього процесу має стати вчитель-дослідник, учитель-лідер як педагог нової формації - духовно розвинена, соціально зріла, творча особистість, компетентний фахівець, який прoфecійнo володіє всім арсеналом педагогічних засобів, постійно прагне до самовдосконалення та саморозвитку, стимулюючи до цього своїх учнів.Високі вимоги до сучасного педагога обумовлені об’єктивними потребами суспільства, новими завданнями, які ставить перед нами життя. Сучасний вчитель повинен навчити дітей системному мисленню, методам пізнання та самоорганізації, допомогти розкрити власний потенціал, стимулювати та активно використовувати творчі можливості кожної особистості. Ще В.В. Сухомлинський вказував, що робота вчителя - це творчість, а не буденне заштовхування у дітей готових знань. Відтак, покликання педагога - у розвитку творчих можливостей, здібностей дитини, вихованні в неї потягу до нового, формуванні творчої особистості.Важливою умовою реалізації такого підходу є креативність самого педагога. Які ж риси мають бути притаманні творчій особистості вчителя, вихователя, керівника освітньої установи? Це, насамперед, високий рівень моральної свідомості, постійний пошук оптимальних оригінальних рішень поставлених завдань, творчий стиль мислення, здатність бачити проблему, виявляти суперечності, творча фантазія, розвинена уява, прагнення досягти ефективного результату за конкретних умов праці, високий рівень загальної культури. Творча особистість педагога завжди характеризується високим рівнем креативності, яскраво вираженими особистісними якостями і здібностями, які сприяють успішній професійній діяльності. Кожен творчий фахівець у своєму розвитку, за твердженням І.Раченка, проходить певні стадії: (слайд № 9,10)- професійне становлення, шлях "спроб і помилок", особистих пошуків у професійній діяльності ;- стихійне самовдосконалення, яке полягає в орієнтації творчої діяльності працівника на розширення базових знань, умінь та навичок;- планомірна раціоналізація особистісної творчої діяльності, що виражається у плануванні педагогом власного творчого досвіду, а також у несистемному використанні власних новацій у професійній діяльності;- оптимізація процесу і результатів праці: період, коли творча діяльність не лише планується, а й на основі наукової організації праці прогнозується її розвиток.Відомі вчені В.А. Кан-Каликта, М.Д. Нікандров виділяють основні умови перетворення діяльності вчителя у творчу: (слайд №11,12)- усвідомлення себе як творця в педагогічному процесі; - усвідомлення сутності, значення і завдань власної педагогічноїдіяльності, її мети; - сприймання вихованця як особистості в педагогічному процесі (як об'єкт і суб'єкт виховання); - усвідомлення власної творчої індивідуальності. У творчій педагогічний діяльності, на думку її дослідників, можна визначити п’ять основних підсистем. (слайд №13)1. Дидактична підсистема характеризує ступінь володіння вчителем змістом навчального матеріалу, формами, методами, засобами ефективної організації навчальної творчої діяльності учнів; 2. Виховна підсистема характеризує творчу педагогічну діяльність учителя із забезпечення психолого-педагогічних умов для формування кожного учня як особистості через активну життєву діяльність вихованців, їх творчий розвиток, самореалізацію потенційних можливостей у різних видах діяльності; 3. Організаційно-управлінська підсистема характеризує творчу педагогічну діяльність учителя з розвитку здатності до самоуправління і комунікації; 4. Підсистема самовдосконалення характеризує творчу педагогічну діяльність учителя з підвищення своєї професійної та загальної культуриз самовиховання і саморозвитку професійно-значущих якостей, педагогічної майстерності, створення своєї творчої лабораторії; 5. Громадсько-педагогічна підсистема характеризує професійний, громадський та особистісний рейтинг учителя. У цих підсистемах різні вчителі можуть перебувати на різних творчих рівнях: (слайд №14)1. Репродуктивний передбачає, що вчитель працюючи на основі вироблених до нього методик, рекомендацій, досвіду, відбирає ті, які найбільше відповідають конкретним умовам його праці, індивідуально-психологічним особливостям учнів. 2. Раціоналізаторський передбачає, що вчитель на основі аналізу свого досвіду, конкретних умов своєї педагогічної діяльності вносить корективи у свою роботу, удосконалює, модернізує її; 3. Конструкторський передбачає таку діяльність учителя, у якій на основі свого досвіду, знань психолого-педагогічних особливостей учнівського колективу, використовуючи існуючі методики, учитель конструює свій варіант вирішення педагогічної проблеми; 4. Новаторський передбачає вирішення педагогічної проблеми на принципово нових засадах, відрізняється новизною, оригінальністю, високою результативністю. Отже, (слайд №15) творчий учитель - це особистість, яка характеризується високим рівнем педагогічної креативності (креативні риси особистості й додатково сформовані мотиви, особистісні якості, здібності, які сприяють успішній творчій педагогічній діяльності), відповідним рівнем знань предмету, який викладає, набутими психолого-педагогічними знаннями, уміннями та навичками, які, за сприятливих для педагогічної творчості учителя умов, забезпечують його ефективну педагогічну діяльність із розвитку потенційних творчих можливостей учнів . Творчість є необхідною складовою праці вчителя. Без неї неможливий педагогічний процес. Творчість педагога специфічна за своєю суттю.Учитель дає науковим фактам, гіпотезам, теоріям нове життя, відкриваючи їм шляхи до розуму і серця своїх учнів. При цьомутворчість - необхідна умова становлення самого педагога, його самопізнання, розвитку і розкриття як особистості. Творчість, розвиваючи здібності, формує педагогічну талановитість учителя. Слід зазначити, що ефективний розвиток педагогічної творчості і самореалізація вчителя можливі тоді, коли діяльність школи, система методичної роботи будується з урахуванням особистості вчителя, його віку, стажу, рівня педагогічної майстерності, ініціативи та здібностей.За даними наукових досліджень сьогодні на репродуктивному рівні працює 9,7% , на раціоналізаторському – 58,1%, на конструктивному – 27,6%, на новаторському 4,5% педагогів .Таким чином, плануючи роботу з учителем важливо визначити:- на якому рівні професійної компетентності перебуває конкретний вчитель у даний час;- наскільки він здатен до зростання;- чи здатний до самоосвітньої діяльності;- якої саме методичної допомоги він потребує. Досвід свідчить про необхідність як індивідуальної, так і диференційованої роботи з педагогічними кадрами. При цьому для підвищення ефективності методичної роботи можуть бути створені динамічні групи у відповідності до рівня професійної майстерності та потреб конкретного педагогічного колективу. У першу групу можуть увійти педагоги, що працюють на репродуктивному рівні, для яких важливим є стимулювання позитивної мотивації професійної діяльності, формування потреби до сумлінної праці, розвиток рефлексії, поглиблення знань про індивідуально-психологічні особливості учнів та сучасні технології навчально-виховного процесу.Другу групу можуть складати молоді вчителі.Основним змістом роботи з ними може стати допомога в оволодінні технологіями сучасного уроку, виховного заходу, плануванні власної діяльності, розвиток комунікативних здібностей.Третя група може складатися з учителів, які бажають працювати творчо, але відчувають певні труднощі. Зміст роботи цієї групи має включати аналіз типових утруднень, власних досягнень, розширення сфери професійної компетентності, формами цієї роботи можуть стати тренувальні заняття, обмін досвідом, відвідування відкритих уроків, тренінги особистісного зростання.Четверту групу складають вчителі, що досягли високого рівня педагогічної майстерності. Вони здатні інформувати педагогічний колектив про нові напрямки, педагогічні ідеї, наукові досягнення, включатися в експериментальну та наукову роботу, готувати публікації, відкриті уроки та позакласні заходи, здійснювати керівництво творчими групами, школами передового досвіду, педагогічними майстернями та студіями тощо.Особливого значення набувають активні та інтерактивні форми методичної роботи: ділові педагогічні ігри, лекції-консультації, фокус-групи, тренінги, моделювання конкретних ситуацій, розробка проектів. Такі методи формують умови для розвитку творчого потенціалу вчителя, дозволяють створити відчуття психологічної безпеки, гри, спонтанності, стимулюють самоаналіз та педагогічну рефлексію та мотивацію до творчої діяльності. 2.Учитель нової формації як великий учитель. Учитель - живий приклад ефективності виховання та навчання. "Робіть добро, поки ви існуєте".Д.Дідро. "Справа вченого - відкрити та перетворити у слово й формули існуючі закономірності Всесвіту. Місія методолога - знайти інструменти привнесення відкриття вченого в освіту. Місія педагога - формувати цілісне мислення учня, рівною мірою привносячи в цей процес досягнення вченого й методолога. Синтез знання й уміння - ось відмінна якість педагога", - відзначає Н. Мacлoвa в роботі "Нooocфeрнoe oбрaзoвaниe". Для одержання уявлення про цілісне мислення вчителю необхідно знати, що це таке, та бути переконаним носієм цього знання. Масштабна задача постає перед учительством: зсередини трансформувати систему освіти й через неї - у всі зони впливу освітньої системи на суспільство в умовах його стрімкого розвитку. Необхідна внутрішня перебудова: структурна, функціональна, ціннісна. Знайти можливості перебудови системи освіти зсередини - місія вчителів нового покоління, aндрaгoгіки й aкмeoлoгії, пcихoлoгічної та гуманної педагогіки. Стратегічна роль учителя - перевірка автентичності їх моральнo-дyхoвних начал, де етика й моральність - духовний акт філософії духу з орієнтацією на цілісне сприйняття світу, цілісне мислення. Учитель має виконати cвій моральнo-етичний акт. У модернізації освіти, у рeфoрмувaнні освітнього процесу центральною фігурою є вчитель-дослідник, учитель-лідер як учитель нової формації - духовно розвинена, соціально зріла, творча особистість, компетентний фахівець, який прoфecійнo володіє всім арсеналом педагогічних засобів, який прагне до постійного самовдосконалення. Він нece відповідальність за формування та розвиток виcoкooсвіченої творчої особистості та її максимальну самореалізацію.(слайд № 16).Задачі, які повинен уміти вирішувати вчитель нової формації:• учити новому мисленню, методам пізнання й самоорганізації;• уміти підвести до дверей, дати ключ і навчити учня як учасника освітнього процесу користуватись цим інструментом. Пам'ятати: ніхто, крім самого учня, не зможе ввійти у світ знань;• навчити учня самостійно розглядати явища цілісно й у динаміці;• навчити учня самоорганізації та показати йому реальний шлях до самореалізації по спіралі:Я-САМОнавчання -САМОвиховання -САМОствердження -САМОвизначення -САМОрегуляція -САМОрозвиток -САМОпізнання -САМОактуалізація -САМОреалізація.Це означає:• показати всепроникний принцип подібності у природі, мисленні. Навчити шукати подібності, аналогії для нових досліджуваних явищ, поглиблюючи та змінюючи їх у міру необхідності;• навчити учня використовувати всі навички й уміння у процесі пізнання;• допомогти розкрити повний потенціал учня та вивести його в космос творчості. Це і є стратегічний орієнтирна майбутнє, який відрізняється від задачі традиційної школи - дати деякий обсяг знань і методів роботи зі шкільних основ науки. Авторитарна педагогіка базувалась на учні як "запам'ятовуючому суб'єкті" й орієнтувалась на минуле. А дитина - алмаз, з якого треба зробити діамант, що виблискує своїми грaнями. Це ювeлірнa робота. Нова парадигма цілісної динaмічної освіти вимагає від учителя нeoбхідності вміти працювати, використовуючи психологічні методики коригувального (трaнcфoрмyючогo) типу; володіти методиками психологічного моделювання та прогнозування.(слайд № 17)Знання, якими нeoбхідно володіти вчителю нової формації:• основи наукової теорії, гносеології, методології;• добре знання предмета спеціалізації;• енергії, що дозволить показати особисту впевненість учителя та стимулювати творчий процес пізнання.(слайд № 18)Уміння, якими повинен володіти вчитель нової формації:• любити дітей - найважливіший компонент принципу гуманізму й найважливіша якість вихователя, учителя;• безумовно приймати світ і людину;• поважати в дитині людину, бачити в кожному особистість;• вірити в дитину як у людину - вираження оптимістичної лінії та гуманізму;• знати дитину як людину - без знання душі особистості виховання є сліпим;• бути гуманним - значить бути людинознавцем;• розуміти дитину як людину, уміти поставити себе на її місце, побачити світ її очима;• дбайливо ставитись до духовного світу та природи особистості - кожна особистість має свій неповторний духовний світ, свій досвід, звички, погляди;• берегти й розвивати почуття власного достоїнства - без цього неможливе ані виховання, ані самовиховання;• стати другом дитини - як людини, як співучасника освітнього процесу;• уміти цілісно мислити, трансформувати негативні проблеми, настрої, устремління в позитивні;• орієнтація на культуру педагогічної праці, на цілісний світогляд;• не нашкодити здоров'ю, психіці учня;• мотивувати цілісне сприйняття світу особистістю учня;• мотивувати позитивний вибір учня в ситуаціях заданості й невизначеності;• працювати в біоадекватних методиках і технологіях освіти. Найважливіша задача - вирощування мислячого й шукаючого вчителя нової формації, здатного зробити самостійний світоглядний вибір пізнавальним і життєво-практичним шляхом. Вирощування толерантності - терпимості до світоглядно протилежного погляду, позиції через сферу культури, ієрархію її ціннocтeй, щоби побачити, довідатися, зрозуміти, усвідомити, прийняти людське достоїнство. Мета діяльності вчителя - навчити дітей жити у світі за законами етики, природи, творчості й культури. Учитель повинен усвідомити та реалізувати зміст освіти нерозривно з формою та методом. Освіта й культура єдині у своїй суті, єдині в методах і формах своїх життєвих проявів. Методика завжди творчий акт учителя нової формації та мусить бути описана. Вона ефективна у сполученні з мистецтвом учителя нової формації й не може бути тиражована. Це рівень мистецтва, де вчитель - майстер взаємодії. Зрілість учителя - здатність установлювати внутрішній контакт з іншими людьми. Методики раз і назавжди не може бути - це завжди творчий акт.(слайд №19) Учитель нової формації - це ще й лідер - сучасний, гуманний, aceртивний лідер як реальна людина, яка живе відкрито у своєму світорозумінні й поведінці у світі. Він піклується прo благо кoлeг, свою моральну стабільність і світоглядну визначеність, зрозумілий для оточуючих людей. Він виявляє та викорінює несправедливість. Лідер поглиблює своє розуміння добра та блага. Асертивність yчитeля - це орієнтація його дій на створення умов для здійснення учасником освітнього процесу самостійної дії з відповідальністю за зроблений вибір і наслідки свого вчинку.Володіти лідерськими якостями це значить:• мати інтелектуальні здатності - розум і логіку, розважливість і проникливість, оригінальність і концептуальність;• знання справи та мовна розвиненість, зацікавленість і бажання все пізнати;• мати такі риси характеру, як ініціативність і гнучкість, творчість, чесність, сміливість і особистісна цілісність, упевненість у собі та врівноваженість, незалежність і самостійність, наполегливість і завзятість, енергійність і працездатність, обов'язковість;• мати придбані навички заручатись підтримкою, завойовувати популярність і престиж, такт і дипломатичність, брати на себе ризик і відповідальність, організовувати та переконувати, змінювати себе та бути надійним, уміння жартувати та розуміти гумор, розбиратись у людях.Учитель нової формації як великий учитель:• оточений своїми кращими учнями, де вічно панує світле, радісне, мажорне літо;• усміхається, тому радість і свято в душах учнів;• не замкнутий, а емоції для нього - педагогічні засоби, він вільний від упереджень;• постійний і послідовний у всіх своїх діях, має вище знання й робить усе добре, нічого не забуває, нічого не плутає, ніколи не помиляється;• сам придумує, створює та підтримує особливі умови, особливу атмосферу, стимулює учнів у роботі;• підтримує колег, і всі разом вони є єдиним колективом однодумців, виступають єдиним фронтом, і в них немає непереборних розходжень у думках і цінностях.Учитель - живий приклад ефективності виховання та навчання. "Робіть добро, поки ви існуєте", - писав Д. Дідро. 3.Особистість учителя в розвитку креативних здібностей. Своєю практикою вчителі шкіл, що стали на шлях інноваційного розвитку, підтверджують: сучасний педагог стає дослідником. Педагог майбутнього - в ідеалі педагог-учений, для якого педагогічне дослідження є умовою розвитку професійної майстерності. Люди, схожі на мене, упевнені у своїй так званій геніальності вже у восьми-, дев'яти-, десятирічному віці... Я завжди дивувався: «Чому ніхто не відкрив мене? Невже у школі ніхто не помічав, що я більш здібний, ніж хто-небудь інший? Що, учителі настільки нерозумні? Усе, що вони мають, це інформація, яка мені не потрібна. Чому ніхто не помічав мене?» Джон Леннон Саме в умовах дослідницької діяльності стають реальними якісні зміни в педагогічному мисленні вчителів, відбувається інтенсивний розвиток їхніх творчих здібностей і в результаті - ефективне формування педагога-дослідника.Педагог-дослідник:(слайд № 20)1. Орієнтує свою педагогічну діяльність на нові досягнення науки.2. Неперервно досліджує свою систему роботи, здійснює науковий аналіз її різних складових.3. Прагне постійно підвищувати результативність своєї праці.4. Володіє вміннями практичного використання методики педагогічного дослідження.5. Тяжіє до спілкування з ученими та педагогами-новаторами для ознайомлення з актуальними проблемами вітчизняної й зарубіжної педагогіки, передовим досвідом роботи, інноваційними технологіями, знає про професійні досягнення своїх колег.6. Конструктивно сприймає нові ідеї, прагне з'ясувати суть, переваги й недоліки без зверхності та скептицизму відносно спроможності.7. З повагою ставиться до переконань своїх компонентів без категоричного заперечення їхньої точки зору.8. Має системне мислення, що виявляється в цілісному сприйнятті різних педагогічних явищ, здатності встановлювати причинно-наслідкові зв'язки, визначати перспективу свого подальшого професійного та загального розвитку, шляхи його досягнення. Для реалізації зазначених умов необхідно, щоби зміст, методи навчання й виховання, ритм уроку, режим дня й тижня, етика спілкування, робота з батьками, дизайн середовища - усе працювало на дитячі потреби та вікові можливості, сприяло розвитку дитячих здібностей, не шкодило фізичному та психічному здоров'ю. «Особистість виховує особистість» - це азбука виховного процесу. Тому таку виняткову роль відіграє перший учитель у навчанні й вихованні дитини - молодшого школяра. Особистісні якості педагога надають процесу навчання ціннісно-значущу спрямованість і своєрідність впливу через індивідуальну культуру спілкування, поведінку, почуття тощо. Від того, як молодший школяр сприймає вчителя, залежить його ставлення до школи та навчання. Ш. Амонашвілі привертає увагу до того, що, навчаючи та виховуючи, учитель залучає дітей до матеріальних і духовних цінностей минулих поколінь. Але як це залучення відбувається? Учитель є посередником між дитиною й цілими поколіннями, і лише через нього діти пізнають дійсність. І це «через» означає, що різні цінності, знання, морально-етичні норми не доходять до дітей у стерилізованому вигляді, а несуть у собі особисті риси вчителя, його оцінки, ставлення, його світогляд. Гуманний педагог, прилучаючи дітей до знань, одночасно передає їм свій характер, постає перед ними як зразок людяності. Саме такий учитель покликаний розвивати креативні здібності учнів. У нашій Брагинівській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів найкраще розвивають креативні здібності вчителі, які працюють над розвивальним навчанням. Їхнє головне завдання - не «донести», «пояснити» та «показати» учням, а організувати спільний пошук розв'язання завдання, яке виникло перед ними. Учитель виступає як режисер міні-вистави, що народжується безпосередньо у класі. Нові умови навчання потребують від учителя вміння вислухати всіх бажаючих із кожного питання, не відкидаючи жодної відповіді, стати на позицію кожного, хто відповідає, щоби зрозуміти логіку його міркування та знайти вихід із постійно мінливої навчальної ситуації. Педагоги аналізують відповіді дітей і непомітно ведуть їх до розв'язання проблем. Навчання логіки, дискусії, діалогу, розв'язання проблеми не передбачає швидкого одержання правильної відповіді. Тому можливі ситуації, коли на одному уроці не вдається відкрити істину. Робота в системі РН дає змогу, виконуючи цікаві для дітей завдання, підійти до проблеми з різних боків, спонукає учнів мислити, знаходити способи вирішення проблем, демонструє варіативність підходу до їх розв'язку, учить міркувати, доводити, обґрунтовувати свою думку. Школяр із перших кроків у опануванні знань має шукати спосіб дій, учитися користуватись ним, і користується успішно, доки не постане перед ним нова проблема... І знову починається пошук... Уроки передбачають роботу індивідуальну, групову та в парах. Таке поєднання дозволяє навчити дитину слухати не тільки вчителя, а і своїх однокласників. Спілкування з однолітками набагато простіше для дитини, ніж спілкування з дорослими. Діти тренуються в мистецтві слухання спочатку у своїй маленькій компанії, а вже потім відважуються постати перед усім класом. Доводиться відмовлятись від звички працювати з дітьми «фронтально», звертаючись одразу до всіх і ні до кого персонально. У класах є учні, які ніколи не піднімають руку, мало посміхаються, на виклик до дошки реагують зі страхом. А вчителі й не запрошують їх до дошки поодинці. Діти можуть вибрати собі надійного товариша і виходять удвох. Навіть найтривожніша дитина в такій компанії почуватиметься впевнено і через деякий час переконається, що нічого страшного біля дошки з нею не станеться. При відповіді вони можуть перемовлятись один з одним. Давши час на обговорення, учителі на перших порах радять: «Якщо ти знаєш відповідь, скажи сусідові пошепки. Якщо він згоден, то киває на це, подає тобі руку». Діти беруться за руки, подаючи сигнал: «Ми готові». - Шумно?! На кілька хвилин у класі не буде «мертвої» (ось вірне слово) тиші. Але ж у класі на одне й те ж запитання народжуються нові варіанти відповіді, адже діти у грі талановитіші за своїх учителів. Дитячі знахідки обов'язково оголошуються, обговорюються, заохочуються, виділяються найбільш раціональні. Кожний, хто відповідає, звертається до всіх учнів. Кожний, хто слухає, може бути захопленим, згодним (+), незгодним (-), незадоволеним відповіддю. Мета всього цього - звести до мінімуму пасивне перебування дітей на уроці. Учитель для них - партнер, лише більш досвідчений. Завдання педагогів - навчити дітей самостійно міркувати, уміти сперечатись, відстоювати свої думки, ставити запитання, бути ініціативним у набутті нових знань. Адже, як казав Л. Толстой, знання - тільки тоді знання, коли вони здобуті напруженням своєї думки, а не пам'яттю. На сьогодні учні середньої ланки уміють диспутувати, доводити власне твердження, володіють достатнім словниковим запасом, здійснювати перенесення знань, умінь і навичок у нові ситуації, проявляють критичність і незалежність суджень, здатність фантазувати, допитливість, винахідливість, показують уміння працювати з різними словниками та довідковою літературою. Старші ж учні генерують нові ідеї, показують здатність висувати гіпотези, знаходити несподівані асоціації, проявляють самостійність. У дітей 6-7-річного віку переважає конкретне мислення. Тому на початковому етапі навчання відбувається порівняння конкретних предметів чи фігур. Для розвитку вміння аналізувати, порівнювати вчителі пропонують різні цікаві завдання на уроках математики. Звичайно, порівнюють діти не лише на уроках математики. Ця робота продовжується й на читанні, бо неможливо розрізнити вірш і казку, казку й оповідання, не проаналізувавши їх будову; не можна просто познайомитися з твором, не розглянувши характерів дійових осіб та їх учинків; а чого варті мовні цікавинки, які трапляються майже в кожному творі! Нові поняття й відношення між ними не даються дітям у готовому вигляді. Діти «відкривають» їх самі у процесі самостійної дослідницької діяльності. Учителі лише спрямовують цю діяльність і, як підсумок, роблять висновок, даючи точне формулювання алгоритму дії та знайомлячи із загальноприйнятою системою позначення. Одним зі шляхів розв'язання проблеми підвищення пізнавальної активності та розвитку креативних здібностей у процесі набування знань є застосування в навчальному процесі творчих ігор і вправ, бо емоційне забарвлення останніх сприяє глибокому й міцному засвоєнню матеріалу, розвитку особистості кожного школяра. Як показують дослідження, для формування в учнів позитивного ставлення до навчання потрібне творення емоційно-сприятливої атмосфери на уроці, урахування життєвого досвіду школярів. Це дає їх змогу на практиці використовувати діяльнісний метод навчання, при якому діти виступають у ролі активних шукачів інформації, дослідників, доповідачів, співрозмовників. Отримуючи мінімум готових фактів, діти виявляють максимум активного творчого пошуку. Так, готуючись до уроків навколишнього світу, школярі готують не лише повідомлення з додаткової літератури, а створюють цілі проекти з даної теми. Саме така робота сприяє глибокому засвоєнню знань, розвитку пізнавальних інтересів, креативному збагаченню особистості. Емоційного забарвлення урокам надають ігрові моменти, подорожі, зустрічі з казковими героями. Практичні роботи, експерименти, творчі пошуки запалюють в очах учнів вогники зацікавленості, які не згасають протягом тривалого часу. Бажання дізнатись про щось нове з кожним днем зростає. Робота у групах, парах не дає можливості розгубитися слабшим, кожний починає вірити у свої власні сили. Зміни видів діяльності, уміле керування навчальним процесом сприяють розвитку креативних здібностей. Хоча процес цей довготривалий, і отримати результат одразу неможливо, та вже через кілька тижнів навчання діти розв'язують поставлені завдання не за аналогією, а кожний вибирає свій, зручний йому шлях. За словами Я. Коменського, «учитель - помічник природи, а не її володар, її будівничий, а не реформатор», тому він сам вибирає форми, методи та прийоми, які сприяють розвитку природних нахилів учнів.Тож бажаю вам успіхів у цій нелегкій справі!4.КРЕАТИВНА ПЕДАГОГІЧНА ОСВІТА ЯК ВИЗНАЧАЛЬНАДЕТЕРМІНАНТА РОЗВИТКУ ТВОРЧОЇ ОСОБИСТОСТІ На сучасному етапі розвитку відбулося певне відставання освіти відкреативної науки. Якщо наука кардинально змінюється, то шкільна системане завжди змінює усталені парадигми освіти, що виражається у процесіосвіти, зумовлюючи кризу особистості [10]. Зважаючи на це, на етапі шкільної освіти ми втрачаємо багатообдарованих учнів із щонайменше трьох причин. По-перше, тому що вонидалеко не завжди отримують визнання у вчителів та в однолітків. По-друге,навчання в школі формалізоване і, незважаючи, на спроби що-небудьзмінити, таким і залишається. По-третє, вся система освіти орієнтована нарозвиток лівої півкулі головного мозку. Освіта пропонує засвоєння норм,формул, визначення, систематизацію інформації, яка постійно збільшується.Під час такого навчання “розпадається” цілісна картина світу [4]. Система класичної моделі освіти не завжди створює умови втіленняальтернативного педагогічного досвіду і неспроможна на належномумасовому рівні асимілювати досвід кращих педагогів-новаторів черезконсерватизм „академізму системи” [10]. Вихід із цієї ситуації усвідомлюєсуспільство: шкільна освіта потребує реформування. З огляду на це напротивагу традиційній системі освіти відповідно до креативної концепціїосвіти сформувалася педагогічна система, яка відходить від механічногоперенесення знань, а за основу взято пошукову діяльність учнів. Вонастворює можливість для самоактуалізації та розвитку творчоїіндивідуальності, спрямована на розвиток особистісних стратегій,оригінальності та обдарованості [10]. Ми ставили за мету розглянути концепцію креативної освіти,проаналізувати її принципи, складові й принципову відмінність відтрадиційної. Креативну концепцію освіти досліджують такі педагоги і вчені, якА. Сологуб, В. Мадзігон, А. Хутірський, С. Сисоєва та інші, які в своїхпрацях розробили загальні засади та принципи використання евристичногопідходу в навчанні [1]. У визначенні умов розвитку творчих здібностей якскладової креативної освіти вони зверталися до досліджень таких психологів:Дж. Гілфорда, В. Дружиніна, Д. Богоявленської, О. Матюшкіна [7].Креативна педагогічна освіта визначає таку організацію навчання,виховання і розвитку творчої активності, яка прагне отримання творчогопродукту інтелектуальної діяльності та самостійного створення нового.Учень у ній – один із головних суб’єктів або головних дійових осібспівробітництва і педагогічної фасилітації (сприяння). Сучасна стратегіяосвіти передбачає особистісно орієнтоване навчання. Сутністю його єпартнерство всіх учасників навчально-виховного процесу, утвердження ідейгуманізму, стимулювання до творчості й самореалізації дітей і педагогів [2]. Отже, головні ознаки креативності освіти:• перехід від дисциплінарно-орієнтованої системи навчання допроектно-творчої;• організація навчально-виховного процесу, що здійснюється зпозицій особистісного підходу, у межах якого розвиток виявляєтьсяяк оволодіння дитиною морально усвідомленою внутрішньоюсвободою, як формування у неї творчих здібностей і розкриття усіхпотенцій індивідуальності;• зміна стратегій, спрямованих на особистісно-відтворюванезасвоєння фундаментальних знань за допомогою викладача,паралельне застосування та адаптація їх у практиці та створеннямаксимальних умов для використання знань у передбачуванихобставинах на основі розвинутих творчих здібностей;• зміна суб’єкт-об’єктних взаємин у навчанні на суб’єкт-суб’єктні;зростання значення наукових знань і можливості їх практичноїреалізації;• зміна ціннісних орієнтацій, установка на рефлексивно-творчезасвоєння нових знань, продуктивне їх впровадження і творчевикористання;• застосування інноваційних технологій навчання;• реалізація безперервності освіти [10]. Творча особистість – це головна мета креативної системи навчання, якавизначає модель становлення творчої особистості як піраміду, в основі якої –гуманна людина зі всією сукупністю творчих задатків, здібностей, мотивів. Вершина піраміди – “дослідник-філософ”, а “дослідник-громадянин”,“дослідник-винахідник”, “дослідник-експериментатор”, “дослідник-теоретик” – проміжні щаблі [8]. Креативна освіта передбачає творчість учнів у навчанні завдякиособистому їх залученню до активного дослідження. Саме його результатиможуть бути відкриттям для учня тих знань, які для нього особисто є новими. У креативному дидактичному процесі беруть до уваги пріоритетністьтворчого розвитку учнів та використання змісту освіти як матеріалу длядослідження. Учень своїми зусиллями, долаючи різні труднощі, досліджуєприроду, суспільство, людину і здобуває нові знання (Дж. Дьої, Г. Ващенко). У креативній дидактичній системі учень як суб’єкт творчості – цедослідник, а навчальний матеріал – об’єкт дослідження та головний засібформування творчої особистості. Дослідницька діяльність, на нашу думку, передбачає розв’язанняпроблемних завдань суб’єктом творчості. Суб’єкт творчості – це особа, якареалізує весь життєвий цикл проблемного завдання: здійснює його вибір таформує обрис, а також реалізує конкретне формулювання і вирішення цьогозавдання. Інформаційне поле суб’єкта творчості – особи, що вирішує проблемнезавдання, – інформація, яка пов’язана з різноманітними об’єктами творчості(про потреби в інноваціях, про предметні галузі, що досліджують) і єаналогами тих, які досліджують; інформація про засоби реалізації усіх стадійжиттєвого циклу проблемного завдання (про арсенал інструментаріютворчості, який може бути для цього застосований). Інформація про засобиреалізації усіх стадій життєвого циклу проблемного завдання охоплюєінформацію про засоби впливу на об’єкти творчості. Проблемне завдання, за визначенням В. Одріна, – це завдання, процесвирішення якого неможливо алгоритмізувати в точному (математичному)розумінні терміна “алгоритм”. Інтенсифікацію процесу постановки тавирішення проблемного завдання він розглядає як підвищення одночасноцілеспрямованості, надійності, оперативності цього процесу, а такожмножинності його результату. Ці складові інтенсифікації визначають, яктреба керувати процесом постановки та вирішення проблемного завдання,щоб одержати шукані розв’язки, і який саме інструментарій творчостіпотрібно для цього створити та/або вдосконалити [3]. Інструментарій творчості – це евристичні за своєю природою прийоми,методи, алгоритми та програми постановки й вирішення проблемних завдань,це засоби впливу на систему “суб’єкт творчості – процес творчості – об’єкттворчості”. Одрін розглядає саме такі впливи на об’єкт і/або суб’єкттворчості, які спрямовані на інтенсифікацію процесу творчості:технологічного процесу одержання шуканого розв’язку проблемногозавдання. До основного інструментарію творчості В. Одрін відносить:1) евристичні прийоми, методи, алгоритми і програми, яківикористовують на різних етапах життєвого циклу проблемного завдання: відйого виявлення та попередньої постановки аж до отримання шуканогорозв’язку;2) психоевристичні прийоми, методи, алгоритми та програми впливуна суб’єкт творчості, які у різний спосіб мобілізують його творчий потенціалвласне для вирішення конкретного проблемного завдання [3].Евристичний інструментарій впливу на об’єкт творчості призначенийне для зведення проблемної задачі до тривіальної, або тривіальних, а лишедля організації системи творчості та управління її функціонуванням (творчимпроцесом) з метою його інтенсифікації. Психоевристичний інструментарій впливу на суб’єкт творчості неутворює його творчий потенціал, а лише сприяє найбільшому йогорозкриттю, зокрема мобілізації прихованих резервів. Він також призначенийдля організації системи творчості та управління процесом вирішенняпроблемного завдання: спрямовує суб’єкт творчості на шуканий розв’язок такерує пошуком як “автопілот”. До допоміжного інструментарію творчості В. Одрін відносить такийінструментарій, який дає змогу підвищити продуктивність праці суб’єктатворчості. Це різні засоби формування продуктивного “творчого фону”:спеціальні приміщення, світлове, колірне т